Класний керівник

2022 рік


Бесіда 
 Вибухонебезпечні предмети  та небезпека мін




Бесіда 
Оповіщення населення при НС : що робити при сигналі " Увага всім"



Бесіда
Екстрена валіза
   

Онлайн урок
"Дії при виявленні ВНП"





Бесіда 
Правила для цивільних під час війни













26.04.2021 

Тема: .Виховна година "Чорнобиль не має минулого часу"




Мета. Розширити знання дітей про Чорнобильську трагедію, наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає. Вчити застосовувати у повсякденному житті елементарні радіаційно-гігієнічні навички. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість.

Обладнання. Плакат з епіграфом, виставка дитячих ма¬люнків про Чорнобиль, книги про Чорнобильську трагедію, вирізки з газет, свічки, фонограми, присвячені цій темі.

Епіграф:

Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин, Як тяжко, як тужно моєму народу болить!

Хід заходу

Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль -? це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.

Не можна про це не казати,

Мовляв, це було вже давно.

Перед очима батько-мати,

І Україна, і Дніпро.

Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

Птахи складають гімн весні, Всміхаються до сонця квіти, А пам'ять лине в моторошні дні, Гудуть жорстокі дзвони квітня. (Лунає сумна мелодія. Учні стоять із запаленими свічка¬ми).

Було собі в Україні місто Чорнобиль. Затишне, краси¬ве. Та біля нього побудували атомну станцію. І недо¬гледіли її. Погано збудували. Погано й пильнували.

Сталася аварія на атомній станції. Багато земель Ук¬раїни стали брудні. На них не можна сіяти, пасти худобу. На заражених землях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба лікувати. Чорнобиль — тепер велика рана Ук¬раїни.

Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а згодом — і атомна електростанція.

І сталося це літа Божого

Тисяча дев'ятсот вісімдесят шостого.

Було тихо-тихо й погожо.

І сталося це літа Божого,

Яке запам'ятається кожному

Українцю навічно та просто-просто.

І сталося це літа Божого

1986-го.. 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорно¬бильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя. Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства. Найбільшому радіоактивному забрудненню піддались області України, Білорусі, Росії. Це територія з населенням 7,1 млн осіб, із них 3 млн дітей. — Діти, а ви знаєте, що означає слово «радіація»? Слово «радіація» походить від латинського слова «радіус», що означає «промінь». Тобто те, що рухається у просторі як промінь світла.

Аварія на Чорнобильській АЕС, смертоносне полум'я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони, ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію.

Душевні, добрі, сильні, вперті — Змогли стихію подолать. Комусь прийшлось назавтра вмерти, Комусь -— ще довго помирать.

Бій без траншей і без окопів... Він увійшов у пам'ять літ. Спасли чорнобильці Європу. А може, цілий світ.

Біду небачену зуміли

Від долі людства відвести,

А на чорнобильських могилах

Безмовні виросли хрести.

Антон Лісовський Відвага... Для пожежника це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі пожежники ви¬конували свою звичайну роботу. О ні! Це був смертель¬ний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох пожежних караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу.

Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою.

Як наші батьки на війні.

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці.

Пам'ятник вознести

їм треба у кожному серці.

Безумство хоробрих — Життя за життя. Щоб тільки лишилися Мати й дитя. Ш ш виживають, Та житиме світ — І спів материнства, І день-первоцвіт.

А думка людська

Пам'ятатиме вас.

А пам'ять людська

Повертатиме вас.

Безумство хоробрих —

Де вічність і мить,

Де згасли для вас

І життя, і блакить. (Діти по черзі називають імена пожежників).

— Володимир Правик, Віктор Кибенок, Володимир Тищура, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Микола Титенок. Вічна пам'ять, низький уклін усім покійним від усього людства. Вічна слава героям!

Хвилина мовчання.

Герої Чорнобиля відомі всьому світу. їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки.

У важких умовах вдалося загасити пожежу, попереди¬ти її розповсюдження на інші енергоблоки... Суворий і екзамен тримали не тільки пожежники, а й транспо¬ртники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони, міліції. Усі діяли героїчно, самовіддано.

Наша доля, наше горе,

Біль пекучий — чорний біль.

Сліз велике чорне море!

Чорнобиль.

Чорний квітень, чорні квіти,

Чорна вранішня зоря...

Не пішли до школи діти.

Ой біда!

Не на рік, і не на десять,

не на вік, а навіки

Погоріли білі весни,

Мов граки.

Допоможи нам, Божа Мати!

Дай терпіння і зусиль.

Щоб забути, щоб не знати —

Чорнобиль.

М. Сапожник Ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС було і ба¬гато олевчан. Серед них Олександр Кручінін, Василь Го-ловенко, Юхим Ничипорович-Рабош та ін.

Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь — знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих

днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, вона спричинила трагічні наслідки. Чорнобильське лихо... Радіація...

Радіонукліди... Скільки тривоги внесли ці слова у наше життя! З'явилися нові тривоги, і головна з них — майбутнє нашої планети. Біда причаїлася скрізь: і у ґрунті, й у воді, у повітрі, у їжі.

Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами. Чорний круг невідомо скільки років залишиться неза¬гойною раною на лоні природи, закар¬бується у серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, влаштовані місця, могили своїх батьків.

На території України щонайбільше 400 тис. жителів були змушені залишити свої домівки. Понад 10 млн людей нині прожи¬ває на радіаційно забруднених територіях. Став край наш зоною, де атом Людськії долі обпалив. Хоч можна тут перебувати, А жити й Бог сам не велів.

Антон Лісовський

Що трапилось, мій краю? Не чути вже твоїх пісень. В садочках дітвора не грає. і Все більш пустих стає осель.

Крило Чорнобиля накрило Домівки, луки і ліси. Блищить ота підступна сила В краплях досвітньої роси.

Та не корились ми ніколи.

А м'яла ж терниця не раз.

Іще нам усміхнеться доля.

Я вірю в той прийдешній час.

А. Іваненко Офіційна довідка (середина травня 1986 року). Із зони вивезено понад 90 тисяч жителів; загублено 48 тисяч гек¬тарів земельних угідь; виведено із ладу 14 підприємств; 15 будівельних організацій; втрачено 900 тисяч квадратних метрів житла; 10400 приватних будинків.

Радіаційна днина б'є на сполох,

Радіаційні стогнуть небеса.

Двадцять перший вік — як доля, а не спомин,

Як хліб душі, як мамина сльоза.

Двадцять перший вік —

Наш атомний, космічний,

І ми — розвідники його життя.

Ми завжди тимчасові, а не вічні,

І як прожити — не дано знаття.

Через 20 років після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертають¬ся рідкісні тварини. Чорнобильська зона вже не є закри¬тим об'єктом, іноземним туристам дозволено фотографу¬вати на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип'ять, околиці рудого лісу.

Калинові гаї,

Які тепер сумні ви!

Немов пісні мої,

А де веселі співи?

Ішла колись весна

Квітучими гаями

З веселкою над нами...

А де ж тепер вона? Калинові гаї, Які ви невеселі! Тут навіть солов'ї

Змінили свої трелі.

Метелику білий, не лети

В той бік, адже там Чорнобиль!

Бо й так не доб'єшся мети,

Лиш наберешся хвороби. Щоб бути здоровим, треба знати елементарні радіаційно-гігієнічні навички і використовувати їх у пов¬сякденному житті.

Правила поводження у забрудненому середовищі

1. Найперше і найголовніше правило — дотримання чистоти тіла, одягу, приміщення, їжі.

2. Неприпустимо їсти немиті овочі та фрукти. Адже во¬ни дозрівають біля дороги, де пил може вміщувати радіоактивні частинки.

3. Не можна брати до рота зірвану травинку, билинку, смоктати бурульку.

4. Всю обробку їжі треба робити ретельніше: гарно ми¬ти у проточній воді, зливати, виварювати і т. ін.

5. Необхідне вологе прибирання, ретельне витирання пилу з меблів, підвіконня, зміна взуття.

6. Особиста гігієна: ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі, після вулиці, полоскати рот і горло перед їдою, часто мити голову, приймати душ, дбати про чис¬тоту одягу.

Зелена аптека

Є й рослини, які допомагають виводити радіонукліди з організму людей.

Аптекар. Гарбуз — маленька аптека. У ньому багато цукрози, клітковини. Є кальцій, залізо, мідь, фосфор, що так необхідні для розвитку дитячого організму. Багатий він і вітамінами. Вітамін С зміцнює імунну систему. Вітамін РР виводить з організму радіонукліди. А вітаміни групи В врівноважують нерви. Наші вчені дійшли вис¬новку: найцінніша, найцілюща дієта для дітей, які живуть на забруднених * Чорнобильською катастрофою тери¬торіях, — гарбузова.

А вживання відвару дубової кори лікує зоб, цю підступ¬ну хворобу, яку зараз провокує Чорнобиль. Дві столові ложки молодої кори треба кип'ятити у склянці води 30 хвилин на водяній бані. І столову ложку відвару розбави¬ти у 1/2 склянці перевареної води і пити тричі на день пе¬ред їдою. На ніч — компрес із кашки свіжої дубової ко¬ри з молодих гілок. Це прискорить одужання. Двотижне¬ве вживання відвару чергувати з двотижневими перерва¬ми.

Варто внести у меню і жолудеві коржики — їх печуть наполовину з вівсяним борошном.

Звернення Землі

Земля. Важко мені жити, діти мої, кровиночки мої. Чи не я вас породила, чи не я вам сили даю. Викохую для вас кожен кущик, кожну травинку. Всі свої багатства віддаю вам до останку. Захищаю братів ваших менших: пташок, жучків, хробачків. За що раните мене, діти мої, чом не шануєте? Зриті ранами надра мої гоїтимуться ти¬сячі років, споєні отрутою поля не будуть родити, не ко¬лоситиметься на них золота пшениця. Не брудніть мене, не засмічуйте, бо я — ваша мати.

— Діти, хто ж звертається до нас зі своїми болями та тривогами? (Земля)

— Що за катастрофа вразила нашу Землю?

За днями дні — минув повільно рік, За днями дні — і 20-й минає. Нехай же лихо наше проминає І в світі не повториться. Ні! Ні! Хай стане мир міцнішим у стократ, Хай над землею чисте небо буде. Чорнобиль — попередження, набат. Його уроків людство не забуде.

На сполох б'є людська тривога, Щоб на трагічний клич села Братів по людству допомога У край Чорнобильський прийшла!






17.04.2021


ВЕБ-Квест «У ПОШУКАХ ЗДОРОВ*Я»

 

 

Завдання 1

Цю вісь нашого організму ще називають "стовпом життя".  У різні вікові періоди він має різну кількість елементів. Може витримати вертикальне навантаження до 400 кг. Оздоровча методика, спрямована на його терапію, народилася при злитті древніх родових знань слов'ян і вчень кращих російських психіатрів. Назва цієї системи утворилася шляхом злиття двох слів. Перше означає енергію космосу, а друге - енергію землі.

 

Назвіть орган. - 1 бал

Про яку оздоровчу методику йде мова? - 1 бал

Знайдіть і надішліть її емблему. - 1 бал

Максимальна кількість - 3 бали

 

 

 

 

 

Завдання 2

У цьому методі поєднані аутотренінг та психотерапія. Володіти ним автор навчав людей різного віку та представників різних професій. Одну з них ви розгадаєте, коли зберете пазл, перейшовши за посиланням https://www.jigsawplanet.com/?rc=play&pid=3a0ac57e6bad. Саме представники цієї професії запропонували автору назву, омоніми якої зустрічаються і в будинку, і в небі, і в лісі, і в техніці, і в музиці.

 

 

 

Про який метод йде мова?  - 1 бал 

 

 

Хто його автор? 1 бал 

 

Для чого він використовується? 1 бал 

Завдання 3

Відшукайте на відеосервісі YouTube ролик про особливості виконання певного комплексу, який триває 3 хв 26 сек. Назва ролику обіцяє за 3 хвилини на день зробити здоровою частину тіла, від якої залежить гарна постава. В основі цього комплексу лежить вправа, під час виконання якої м’язи не скорочуються, а суглоби не рухаються. Її часто називають вправою для ледачих. Під час виконання цієї вправи зміцнюються м’язи, назва яких перекладається з англійської мови як «ядро», «серцевина», «центр».

 

 

Про яку вправу йде мова?

 

Назвіть м’язи, на зміцнення яких вона спрямована.

 

Як називається методика, описана у ролику?

 

Хто її автор?

 

 

Максимальна кількість - 4 бали

Завдання 4

В одному з найбільш популярних відеосервісів знайдіть ролик тривалістю 3 хв 05 сек про острів, назва якого з японської мови перекладається як «Вірьовка у відкритому морі».

Яка справжня географічна назва цього острова?

Чим славиться це місце?

Назвіть 3 фактори, про які йшла мова у ролику.

Максимальна кількість - 3 бали.

Завдання 5

 

Цей орган на 75-80% складається з води. Він не відчуває болю і завжди знаходиться в активному стані. Уважно розгляньте хмару слів і здогадайтеся, якому видатному вченому належав цей орган, який викрали і знайшли через 20 років. Він настільки шанується, що йому створено пам’ятник. Скульптор вважав, що у людини їх багато, що вплинуло на назву пам’ятника. Існує спеціальна гімнастика для активізації діяльності цього органу, розроблена подружжям з далекого зарубіжжя.

 

Про який орган йде мова?

 

Назвіть видатного вченого, орган якого викрали.

Як називається пам’ятник органу?

Знайдіть його зображення.

У якій країні, місті він розташований?

Вкажіть назву методики та її автора.

 

 

 

Максимальна кількість - 6 балів.

 
















29.03.2021 Залізнична колія - це зона підвищеної небезпеки

- переглянути відео


.https://www.youtube.com/watch?v=Wkk5e29_y40


Правила безпечної поведінки на залізниці:

  1. Переходити залізничні колії необхідно тільки у встановлених для цього місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо).
  2. На станціях, де немає мостів і тунелів, громадяни повинні переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики «Перехід через колії». Перед тим, як переходити колію, необхідно впевнитись у відсутності на ній поїзда (локомотива, електропоїзда, вагона тощо).

У разі, якщо колією, яку збирається переходити пішохід, наближається поїзд (локомотив, вагон тощо), необхідно зупинитися на безпечній відстані від колії, пропустити поїзд (локомотив), впевнитися у відсутності рухомого складу, що пересувається сусідніми (наступними) коліями, та обережно почати переходити.

  1. Знаходячись на пероні або платформі, необхідно уважно стежити за звуковими сигналами, які подають з локомотива або електропоїзда, які наближаються до перону або платформи, та слухати оповіщення, що передають гучномовним зв’язком.
  2. Наближаючись до залізничного переїзду, громадяни повинні уважно стежити за світловою і звуковою сигналізацією, а також положенням шлагбаумів. Переходити колії дозволено тільки при відкритому шлагбаумі.

Очікуючи поїзд, не можна стояти близько до краю платформи, особливо тоді, коли повинен пройти поїзд, що прямує без зупинки через станцію.

 

Громадянам заборонено

  1. Ходити залізничними коліями та наближатися до них на відстань менше п’яти метрів.
  2. Переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (локомотивом, вагоном тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.
  3. Переходити колію відразу після проходу поїзда (локомотива, вагона тощо), не впевнившись, що сусідніми (наступними) коліями не пересувається інший поїзд (локомотив, вагон тощо).
  4. Переходити та переїжджати залізничні колії при закритому положенні шлагбаума або при червоному світлі світлофора та звуковому сигналі переїзної сигналізації, пролізати під закритим шлагбаумом на залізничному переїзді, а також виходити на переїзд, коли шлагбаум починає закриватися.
  5. На станціях і перегонах пролізати під вагонами і перелізати через автозчепи для переходу через колію.
  6. Проходити по залізничних мостах і тунелях, не обладнаних спеціальними настилами для проходу пішоходів.
  7. На електрифікованих лініях підніматися на опори, а також торкатися до металевих дротів заземлення, які йдуть від опори до рейки.
  8. Наближатися до електропроводу, що лежить на землі, ближче ніж на 10 метрів.
  9. Класти на рейки залізничної колії будь-які предмети.
  10. Підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення про подачу поїзда.
  11. Обходити вагони, що стоять на колії, на відстані менше п’яти метрів від крайнього вагона.
  12. Проходити між розчепленими вагонами, що стоять на колії, якщо відстань між ними менше десяти метрів.
  13. Сидіти на краю посадочної платформи, перону.
  14. Знаходитися на об’єктах залізничного транспорту (вокзалі, станції, пероні, рухомому складі тощо) в стані алкогольного сп’яніння.
  15. Ставити особисті речі на край платформи, перону.
  16. Підніматися на дахи поїздів, локомотивів та вагонів, а також на конструкції мостів, освітлювальних вишок тощо.



19.03.2020

БЕЗПЕЧНІ ВЕСНЯНІ КАНІКУЛИ

ПАМЯТКА

для учнів та батьків на весняні канікули

 

УЧЕНЬ! БЕРЕЖИ СЕБЕ!

 

1.  Постійно дотримуйся правил дорожнього руху. Ніколи не порушуй їх, це небезпечно для життя. Переходь вулицю тільки у відведених місцях. Будь обережним при переході трамвайних та залізничних колій. Не влаштовуй ігри на проїжджій частині вулиці. Правильно користуйся міським транспортом.

2.  Не грайся сірниками та іншими легкозаймистими предметами. Будь обережний з газом. Не вмикай його без дозволу батьків та без потреби.

3.  Не чіпай невідомі тобі предмети. При виявленні вибухонебезпечних предметів, повідом дорослих.

4.  Будь обережний з електроприладами. Не вмикай їх без дорослих. Не торкайся оголених проводів. Виходячи з дому, перевіряй, щоб усі електропобутові прилади були відключені.

5.  Будь обережним біля водоймищ, не ходи по льоду у період танення. Не влаштовуй ігри поблизу водоймищ

6.  Виконуй правила протипожежної безпеки. Не грай з вогнем. Не розпалюй багаття.

7.  Не чіпай бездомних кішок та собак. Спілкування з ними призводить до нещасних випадків.

8.  Не заходь у ліфт з незнайомими людьми.

 

Любий учень, дбай про своє здоров’я та життя!

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

1.  Не залишайте дітей без догляду. Знайте, де і з ким бувають Ваші діти, чим вони займаються.

2.  Випускаючи дитину на прогулянку, нагадуйте їй про правила дорожнього руху, про правила поведінки в громадських місцях.

3.  Постійно нагадуйте про правила власної безпеки.

 

Шановні батьки, дбайте про здоров’я та життя Вашої дитини!

 

Бажаю гарних канікул!!!

З повагою,

класний керівник













17.03.2021 




Урок щастя

Мета:

-          формувати розуміння поняття «щастя»;

-          формувати усвідомлення того, що кожна людина може бути щаслива, людина ніколи не зможе бути щасливою , мріючи про щастя; щасливим потрібно бути вже сьогодні, цінуючи кожну мить свого життя;

-          розвивати вміння своєю працею прокладати шлях до щастя, відчувати в собі гармонію;

-          розвивати вміння аналізувати, робити висновки;

-          розвивати вміння працювати в парах, групах та самостійно;

-          виховувати бажання жити для людей;

-          виховувати потребу відчувати вдячність за гарні моменти свого життя.

Обладнання:

-          епіграф;

-          асоціативний кущ зі словом ЩАСТЯ;

-          вислови про щастя;

-          притча про щастя;

-          слова для довідок;

-          картки з прислів’ями про щастя;

-          дерево щастя та квіти до нього у кожного учня;

-          індивідуальні картки та картки для групової роботи;

-          гном з ліхтарем.

Хід уроку:

1.            Організаційний момент .

2.            Повідомлення теми та мети уроку.

а) Мозковий штурм.

Епіграф до уроку:

Вчора – це історія. Завтра – таємниця. Теперішнє – це дар. Життя є казка, і смак кожного моменту неповторний.

Цар Соломон

-          Як ви розумієте цей вислів?

б) Хвилина роздумів. Міркування над сенсом життя.

- Уявимо , що життя – це дійсно казка. А в руках у кожного з вас золота рибка і ви можете  загадати три бажання. Подумайте які? Я не чаклунка, але можу сказати, що одне з бажань – це бажання щастя. Собі, родичам або й усім людям на Землі.

- Згадайте, а що частіше за все бажають люди один одному на свята? (щастя). Стареньким бажають здоров’я, школярам успіхів в навчанні, батькам грошей побільше. Зате щастя бажається  всім .

в) Гра «Вставай!»

Вчитель.. Пропоную трішки відпочити. Пограємо. Ті, хто мають те, що я називаю встають .
1. Ті, хто мають годинники.
2. Ті, у кого сірі очі.
3. Ті, у кого довге волосся.
4. Ті, у кого сережки.
5. Ті, у кого сьогодні новий ранець.
6. Ті, хто щасливий.

г) Асоціативний кущ.

- Так , що ж воно таке щастя?                                                                                                                                                                                                       

 

ЩАСТЯ

любов             здоров’я         родина

здіснення мрій          успіхи            багатство

праця              домівка          друзі

-          Тож поговоримо ми сьогодні про щастя , бо тема нашого уроку:

Кожен прийшов у цей світ , щоб бути щасливим

 

3.Читання та обговорення притчі про щастя.

а) Слухання притчі або читання притчі учнями.

ПРИТЧА ПРО ЩАСТЯ

На дворі старий кіт зустрів кошеня. Маля бігало по колу і намагалося зловити свій хвіст. Старий кіт стояв і дивився, а кошеня крутилося, падало, вставало і знову ганялося за хвостом.
- Чому ти ганяєшся за своїм хвостом? - запитав старий кіт.
- Мені сказали, що мій хвіст - це моє щастя, ось я і намагаюся його зловити.
Старий кіт посміхнувся і сказав:
- Коли я був молодим, мені теж сказали, що в моєму хвості моє щастя. Я багато днів бігав за ним і намагався його схопити. Я не їв, не пив, падав без сил, вставав і знову намагався зловити свій хвіст. У якийсь момент я зневірився і пішов. Просто пішов світ за очі. І знаєш що я відмітив?
- Що? - із здивуванням запитало кошеня.
- Куди б я не йшов, мій хвіст скрізь був зі мною...

Щастя царя Соломона

 Якось один поважний житель міста прийшов до Соломона, який насолоджувався, спостерігаючи за рибами, що плавали в ставку, і сказав:

- Царю, я збентежений! Кожний день мого життя подібний на попередній, я не відрізняю світанок від заходу сонця і більше не відчуваю щастя.

Соломон задумався і сказав:

- Багато хто мріяв б опинитися на твоєму місці, володіти твоїм домом, твоїми садами і твоїм багатством.

І запитав ще мудрий цар:

- А про що мрієш ти?

Відповів чоловік:

- Спочатку я мріяв звільнитись з рабства. Потім я мріяв, щоб моя торгівля приносила дохід. А тепер я не знаю про що мріяти.

Тоді Соломон сказав:

- Людина, що не має мрії подібна до цих риб, що плавають в ставку. Кожний день їхнього життя схожий на минулий, вони не відрізняють світанок від заходу сонця і не відчувають щастя.

Також цар додав:

- Тільки різниця в тому, що ти сам закрив себе в своєму ставку. Якщо в твоєму житті немає цілі, то ти будеш безцільно снувати по своєму дому і, помираючи, зрозумієш, що прожив даремно. Якщо ціль є, то кожний раз роблячи крок, ти будеш знати, чи наблизив він тебе до твоєї цілі чи віддалив, і це буде наповнювати тебе азартом і пристрастю до життя.

Чоловік нахмурив лоб і запитав:

- Означає це, що кожний раз, досягаючи однієї цілі, я повинен шукати наступну, кожний раз, як виконається одна моя мрія, я повинен загадувати наступну, і тільки в пошуку я знайду щастя?

І відповів цар:

- ТакВчора – це історія. Завтра – таємниця. Сьогодні…

Теперішнє – це дар. Життя є казка, і смак

 кожного моменту неповторний!

Притча про щастя

В одному селі жив чоловік, який мав власний будинок, дружину, дітей. Та не мав, як він вважав, щастя. І ось дізнався чоловік, як його знайти. Треба було йти 7 днів і 7 ночей до того місця, де твоє щастя.
Так він і зробив. Дорога проходила через ліс. Пройшовши половину шляху, чоловік стомився і ліг під деревом перепочити ногами в той бік, куди йшов. Та, коли спав, перекрутився, і вранці вставши пішов додому, думаючи, що йде у правильному напрямку.
Через 7 днів і 7 ночей дійшов чоловік до бажаного місця. Побачив він гарне село. І хоча воно нагадувало його рідне, здавалося чоловікові кращим. І будинок, так схожий на його, був більшим і красивішим. І господиня цього будинку здавалася привітнішою і лагіднішою, а діти — вихованішими і розумнішими. І подумав чоловік: яким би був він щасливим, коли б мав все це.
Отак і ми часто шукаємо щастя десь далеко, не помічаючи, що воно зовсім поряд, тільки треба його побачити, відчути серцем і душею, навчитися цінувати те, що маємо від Бога, від батьків, від землі рідної.

б) Обговорення змісту прочитаного або прослуханого.

-  Що ви зрозуміли з прочитаного?

- Які висновки можна зробити?

в) Добери кінцівки до поданих прислів’їв.

Дурень за щастям біжить, а воно в нього під ногами лежить.

Щастя знає, кого шукає.

Не родись багатий, а родись щасливий.

Хочеш бути щасливим, не будь лінивим.

- Прочитайте отримані прислів’я. Яке з них більш за все підходить до змісту прочитаної притчі? Доведіть.

г) Інсценування .

Вчитель .

-          В одному маленькому містечку жив собі старий ліхтарник, він був такий старий, як і його ліхтар, що стояв у старому-строму парку. Цей ліхтарник щовечора запалював свій ліхтар. Послухаємо розмову жителів про цього ліхтарника.

1        учень.

Це марна справа.

 

2        Учень.

Старий вважає, що його робота потрібна.

3        учень.

Старий думає, що коли він запалює свій ліхтар на небі з’являється нова зірка.

1        учень.

Мандрівникові ця зірка вказує шлях.

2        учень.

А може ліхтарник вважає, що якщо зірку запалюють, значить це комусь потрібно?

3 учень.

В усьому, що живе і існує, є свій сенс, а відтак і своє призначення. У ліхтарі, у веселці й сонці, у заході та сході, у дні , і ночі, у квітці , у дереві.

- Чи можна назвати Ліхтарника щасливою людиною? Чому?

- Так що ж таке щастя?

д) Групова робота. Дерево щастя.

Вчитель.

Стосовно дерева. У цьому ж парку росло одне дерево — його називали Дерево Щастя. Раз на рік у той самий день на цьому дереві з’являлися дивовижні квіти. Жителі писали на квітах свої мрії. А коли на дереві з’являлися плоди, мрії здійснювалися. Як романтично! Певно, ті люди були дуже щасливі. Друзі , пропоную і вам доторкнутися до мрії. У нас теж є символічне дерево. І сьогодні воно стане свідком усього, що тут відбудеться. Отож зараз кожен із вас напише на квітці , що для вас таке поняття ЩАСТЯ. Ми приклеїмо ці квітки на дерево і будемо сподіватись, що це дерево принесе нам удачу, а з нею і щасливу мить.  До речі , а згадайте, як ви мріяли провести свої літні канікули. Майже  у всіх мрії здійснилися. Якщо вірити в це – мрія завжди здійсниться.

4.Гра. «Клубок життя.»

Вчитель.

-          Кожен з вас повинен знайти своє щастя. А для цього ви повинні стати гарними учнями, справжніми людьми. Ось символічний клубочок життя, зітканий із ниток буття, наших почуттів, думок. Давайте пустимо його по колу, хай він розкаже про вас. Розмотуючи клубок, тримайтеся за нитку і кажіть, що говорять про вас друзі, і щоб вам хотілося аби сказали про вас. Наприклад: «Моя подруга говорить про мене, що я добра, а я хочу, щоб про мене казали, що я рішуча».
(Клубок передається із рук в руки, а інші тримаються за нитку).

 

 

 Вчитель.

-           Ось так у нас вийшло замкнуте коло всіх наших почуттів, емоцій, рис характеру. Так і в житті все переплітається. Головне пам’ятати – хочеш бути щасливим – будь ним!

5. Хвилинка поезії.

1 учень.

Щастя зовсім близенько біля тата і мами.

Можна просто легенько доторкнутись руками.

В світі все так як треба , вітерець у віконце.

А за вікнами небо, усміхається сонце.

2 учень.
Живеш в місті чи в селі, подумай, як щасливим бути?
Бо щастя , коли на землі ти можеш гарний слід лишити.
Твоє щастя й твоя доля: все в твоїх руках.
Щастя сій , як зерно в полі, - хай росте в віках.

3        учень.

Якось каже мати сину:
- Я молюсь за Україну,
Щоб народ щасливим був,
Про негоди позабув,
Із домівок, хат усіх,
Хай луна дитячий сміх,
Хай шанують стариків,
Скрізь звучить веселий спів,
Хай обходить всіх ненастя,
Серце хай тремтить від щастя!


















ДЕНЬ ВИШИВАНКИ Цього року День вишиванки випав на 21 травня. Святкувати його почали не так давно, але ця традиція вже встигла міцно закріпитися у свідомості багатьох людей. Свято відзначається щороку у третій четвер травня, а головне, що треба зробити цього дня – вдягти вишиванку на роботу, навчання чи просто на прогулянку.

День вишиванки цікавий тим, що не прив’язаний до жодного державного чи релігійного свята, він цілком самодостатній та цікавий без зайвих нюансів. Тож і проводити тематичні виховні години варто на радісній ноті, без надмірного пафосу. Пропонуємо декілька варіантів робіт та заходів, які зроблять ваше свято ще кращим!

Трохи історії

Перш за все, варто провести для школярів невеличкий історичний екскурс: свято вишиванки було запроваджене не так давно, лише у 2006 році, тому багато хто не знає деталей. А починалося все дуже цікаво: ідею проведення акції «Всесвітній день вишиванки» запропонувала Леся Воронюк, на той час студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Однокурсники дівчини часто приходили на пари у гарних вишитих сорочках, тож вона і запропонувала вибрати один день та вбратися у національний одяг разом.

Спочатку ідею підтримала лише частина студентів, але вже 2008 – 2009 року вона набула поширення не лише у Чернівцях, а й в інших містах. А вже 2010 року до свята долучилися і держслужбовці.

Насправді День вишиванки не вимагає якихось особливих акцій чи заходів, достатньо лише відповідно вбратися і ви вже стаєте частиною святкування. Але з ініціативи звичайних людей почали проводитися різноманітні ярмарки, концерти, конкурси, флешмоби тощо.

Після цього можна звернутися саме до історії вишиванки як українського національного вбрання. Ви можете як зупинитися на найбільш цікавих та визначних моментах, так і детально розглянути усі відомі факти – все виключно на ваш розсуд. За можливості у старшій школі дуже доречним буде показ першого повнометражного документального фільму про вишиті сорочки «Спадок нації».

Вишиванка — це символ українського народу. Її патріотичне значення полягає в тісному зв’язку з традиціями, оскільки вишиванка є одним з перших національних здобутків ще з сивої давнини. Перші вишиванки були не просто елементом одягу. Вони мали містичне значення. Слов’янські народи надягали розшиті сорочки для захисту від зла. Вигадливим орнаментом прикрашали комір, рукава й поділ вироби. Навіть новонародженим дарували вишиванки для того, що б ця сорочка оберігала дитину від злих духів.
 
У наш час вишиванка переживає еру певного відродження, адже останніми роками країну охопило прекрасне почуття патріотизму, наслідком чого стала підтримка національних традицій. Елементи української вишивки дедалі частіше використовують у дизайні одягу. Тепер носити вишиванку стало не тільки патріотично, але й модно.

Історичні вікторини

Такий тип роботи є доречним для будь-якої ланки освіти. Адже цікаві вікторини подобаються учням незалежно від їх віку. Напередодні святкування запропонуйте школярам самотужки або з допомогою батьків пошукати інформацію з історії вишиванки. А самі тим часом підготуйте для них питання та влаштуйте вікторину. Дітей можна об’єднати у команди, і яка з них дасть більше правильних відповідей, та і переможе.

Приклади запитань:

  1. Коли з’явилися вишиванки? (Точних даних немає, але археологічні розкопки свідчать, що мистецтво вишивання відоме в Україні ще з часів енеоліту).
  2. Які ви знаєте традиційні способи вишивання сорочок? (Мережка, хрестик, вирізування, заволоч, низь, лиштва, кольоровий шовк).
  3. Які мотиви орнаменту використовувалися найчастіше? (рослинні, геометричні, зооморфні).
  4. Який письменник став законодавцем моди та почав носити вишиванку зі звичайним піджаком? (Іван Франко).
  5. Коли науковці України вперше почали займатися вивченням національного одягу? (Після того, як у 1876 відома письменниця Олена Пчілка видала альбом вишиванок).
  6. Коли почався перший модний бум на вишиванки у радянській Україні? (У 1920–1930-х роках).
  7. Коли відбулася перша вишиванкова хода? (У 2008 році).
  8. Які всесвітньо відомі дизайнери використовують фрагменти української вишивки під час створення одягу? (Gucci, Valentino, Dolce&Gabbana, Джон Гальяно та Жан-Поль Готьє).
  9. Який мурал намалював на київському будинку австралійський художник Гвідо ван Хелтен? Чим він цікавий?(Дівчину у вишиванці. Висота муралу – 43 м, це найбільший твір художника в Європі).


СОРОЧКА-ОБЕРІГ
Вишивала мама синіми ниткам,—
зацвіли волошки буйно між житами.
Узяла матуся червоненьку нитку,—
запалали маки у пшениці влітку.
 
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали квіти України:
маки та волошки, мальви біля хати.
Долю для дитини вишивала мати.
 
Шила-вишивали хрестики зелені,—
зашуміло листя на вербі й калині.
Золотилось сонце у розлогій кроні.
Вишивала долю, наче по долоні.
 
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали символи Вкраїни:
і верба, й калина, сонях біля хати.
Щастя для дитини вишивала мати.
 
Білими по білім вишивала ненька,
до ниток вплітала всю любов серденька.
Дрібно гаптувала росяні мережки,
щоб не заростали у дитинство стежки.
 
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стала рідна Україна.
Мамину турботу збереже сорочка,
захистять від лиха хрестиків рядочки.







Правила безпеки під час перебування на водних об'єктах, заходи безпеки при купанні






 

Правила безпеки під час перебування на водних об'єктах Заходи безпеки при купанні
 
  • Купатися краще вранці або ввечері, коли сонце гріє, але немає небезпеки перегрівання.
  • Плавати у воді можна не більше 20 хвилин, причому цей час слід збільшувати поступово, починаючи з 3-5 хвилин.
  • Не можна пірнати у воду після тривалого перебування на сонці. При різкому охолодженні у  воді  настає рефлекторне  скорочення  м'язів,  що спричиняє припинення дихання.
  • Забороняється входити у воду в стані алкогольного сп'яніння. Алкоголь блокує нормальну діяльність головного мозку.
  • Якщо немає поблизу обладнаного пляжу, треба вибрати безпечне для купання місце з поступовим ухилом та твердим і чистим дном.
  • У воду заходьте обережно. Ніколи не пірнайте в незнайомих місцях.
  • Не запливати далеко, особливо за буї, тому що можна не розрахувати своїх сил.
  • У водоймах з великою кількістю водоростей потрібно намагатися плисти  поблизу  самої поверхні  води,  не робити різких рухів,  щоб не заплутатись.
  • Якщо ж руки або ноги заплуталися в стеблах, необхідно зупинитися (прийняти положення "поплавка", "спливання") і звільнитися від них.
  • Дуже обережно плавайте на надувних матрацах і надувних іграшках. Вітром їх може віднести дуже далеко від берега, а хвилею - захлеснути, із них може вийти повітря, і вони втратять плавучість.
  • Купання з маскою, трубкою і ластами потребує особливої обережності. Не можна плавати з трубкою при сильних хвилях!
Що робити, якщо на ваших очах тоне людина?
Негайно оцініть обстановку та подивіться, чи немає поруч рятувального,
засобу? Ним може бути все, що збільшить плавучість людини і що ви в змозі
до неї докинути.                                                                                                    
Уміння надати допомогу при нещасних випадках потрібне кожній людині. Особливо складно це робити без використання рятувальних засобів (човнів, катерів та ін.). Якщо ви кинулися на допомогу, то треба максимально враховувати плин води, вітер, відстань до берега. Наближаючись, намагайтеся заспокоїти і підбадьорити плавця, що вибився із сил. Якщо це вдалося і постраждалий може контролювати себе, він повинен триматися за плечі свого рятівника. Якщо ж постраждалий не контролює своїх дій - поводитися з ним треба жорстко, не даючи йому впасти у стан паніки.
 
Елементарна техніка рятування:
Підпливши до потопаючого, треба пірнути під нього й одним із прийомів захоплення (класичний - узявши. за волосся) транспортувати до берега.
У випадку, якщо потопаючому вдалося схопити вас за руки, ноги або шию, звільняйтеся і негайно пірнайте. Інстинкт самозбереження змусить потерпілого вас відпустити. Якщо ж він уже занурився у воду, не припиняйте спроб знайти його там.
Коли потерпілого витягнуте на берег, основну увагу слід звернути на колір шкіри, дихання, серцеву діяльність, рефлекси очей, ширину зіниць. Допомога надається залежно від його стану.
Правила користування катерами та маломірними суднами: Вихід маломірних (малих) суден у плавання дозволяється за:
  • сприятливих погодних умов;
  • технічної справності судна;
  • наявності устаткування та спорядження, перелічених в документах класифікаційного товариства;
  • наявності діючих суднових документів та відповідного свідоцтва (диплома) на право керування судном.
Судноводії маломірних (малих) суден зобов'язані:  
  • забезпечувати безпеку плавання судна та пасажирів;
  • уміти своєчасно надавати допомогу потерпілим на воді;
  • доставляти потерпілих на воді в лікувальні заклади;
  • при погіршенні гідрометеорологічних умов переходити до укриття..
У разі аварійного випадку з маломірними (малими) суднами необхідно скласти акт про випадок, додавши до нього відповідну схему руху та повідомити найближчий підрозділ Держфлотінспекції України.
Під час плавання на безпалубному маломірному (малому) судні пасажири та члени екіпажу повинні бути одягнені в рятувальні нагрудники (жилети).
Судноводіям маломірних (малих) суден забороняється:
  • виходити в плавання без дозволу компетентних органів, на судні, що не зареєстроване у встановленому порядку, не має відповідних номерних знаків на бортах, не пройшло своєчасно технічний огляд;
  • виливати за борт відходи паливно-мастильних матеріалів та викидати сміття;
  • здійснювати плавання в районах, що заборонені для руху маломірних (малих) суден, без дозволу Верхньодніпровського регіонального представництва Держфлотінспекції України;
  • керувати судном у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння
  • будь-якого ступеня, а також у хворобливому стані, який може призвести до
  • втрати орієнтації;
  • передавати керування судна особам, що перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння будь-якого ступеня;
  • перевозити пасажирів, що перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння будь-якого ступеня;
  • порушувати норми пасажиромісткості та вантажопідйомності судна;
  • керувати судном, не маючи при собі відповідного свідоцтва або диплома;
  •  здійснювати рух за видимістю менше 500 метрів; 
  •  ставити на якір у межах суднового ходу (фарватеру);
  •  заходити на акваторії пляжів та місць, відведених для відпочинку та проведення тренувань спортивних суден;
  • маневрувати або зупинятися поблизу суден, що не є маломірними (малими);
  • зупинятись біля пасажирських або вантажних причалів на дистанції ближче ніж 200 метрів;
  • виходити на судновий хід (рекомендований курс, встановлену смугу . руху), якщо видимість менше 1000 метрів, а вітрильним судам, крім того, і в темний час доби;
  • здійснювати рух швидкісних суден, якщо видимість менша 1000 метрів;
  •  швартуватись до плавучих навігаційних знаків; перевозити вибухо та вогненебезпечні вантажі;
  •  купатись з борта судна, яке не обладнане для цього.
У всіх випадках, що не передбачені цими Правилами судноводії повинні вживати всіх можливих заходів, що диктуються практикою судно володіння або особливими обставинами, для забезпечення безаварійного плавання.











   18 травня -День пам*яті жертв геноциду кримськотатарського народу





Злочин без терміну давності
(День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу)
Злочин без терміну давності (День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу)

11травня 1944-го року було підписано Постанову Державного комітету оборони СРСР «О крымских татарах» з грифом «совершенно секретно». В преамбулі цього документу кримські татари звинувачувалися у зраді «радянській Батьківщині», зокрема у масовому дезертирстві з лав Червоної армії, співробітництві з німецькою адміністрацією, участі в каральних акціях проти радянських громадян, а також у підготовці їх вивезення на примусові роботи до Німеччини.
Ці звинувачення стали підставою для виселення всього кримськотатарського народу з Криму. Сама спецоперація з їх депортації відбувалася впродовж трьох діб – 18-20 травня. Забезпечували її 32 тисячі співробітників НКВС. Для виселення було задіяно 67 залізничних ешелонів.
Злочин без терміну давності (День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу)

Службовці НКВС заходили до татарських помешкань і оголошували господарям, що через зраду батьківщини їх виселяють з Криму. Щоб зібрати речі, давали 15-20 хвилин. Офіційно кожна сім’я мала право взяти з собою до 500 кг багажу, однак реально дозволяли забрати значно менше, а іноді – взагалі нічого.
Людей вантажними автомобілями відвозили до залізничних станцій. Звідти на схід відправили майже 70 ешелонів з наглухо зачиненими товарними вагонами, що були переповнені людьми.
Під час переїзду загинуло близько 8 тисяч людей, більшість з яких діти і літні люди. Найпоширеніші причини смерті – спрага і тиф. Деякі люди, не витримавши страждань, божеволіли. Все майно, що залишилося після в Криму після татар, держава присвоїла собі.
Більшість татар відправили до Узбекистану і сусідніх із ним районів Казахстану і Таджикистану. Невеликі групи людей потрапили в Марійську АРСР, на Урал і в Костромську область Росії.
За перші три роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками, від 26 до 46% всіх депортованих. Серед померлих за перший рік майже половина – діти до 16 років. Через барк чистої води, погану гігієну і відсутність медичної допомоги серед депортованих поширювалися малярія, жовта лихоманка, дизентерія та інші хвороби. Новоприбулі не мали природного імунітету проти багатьох місцевих недуг.
Переважну більшість кримських татар перевезли до так званих спец поселень – оточених воєнізованою охороною, блокпостами й огороджених колючим дротом територій, які скоріше нагадували трудові табори, а не поселення мирних людей.
Приїжджі були дешевою робочою силою, їх використовували для праці в колгоспах, радгоспах і на промислових підприємствах. В Узбекистані вони обробляли бавовняні поля, працювали на шахтах, на будівництві, заводах і фабриках. Серед найтяжчих робіт було зведення Фархадської ГЕС.
У 1948 році Москва визнала кримських татар довічними переселенцями. Тих, хто без дозволу НКВС виходив за межі свого спец поселення, наприклад, щоб провідати родичів, наражалися на небезпеку 20-річного ув’язнення. Такі випадки траплялися.
Ще до депортації пропаганда розпалювала серед місцевих жителів ненависть до кримських татар, тавруючи їх як зрадників і ворогів народу.
Як пише історик Грета Лінн Углінг, узбекам розповідали, що до них їдуть «циклопи» й «канібали», і радили триматися подалі від прибульців. Після депортації деякі місцеві жителі обмацували голови приїжджим, щоб перевірити, чи на них не ростуть роги. Пізніше, довідавшись, що кримські татари однієї з ними віри, узбеки були здивовані.
Діти переселенців могли отримати освіту російською, або узбецькою мовою, але не кримськотатарською. До 1957 року були заборонені будь-які публікації цією мовою. З Великої радянської енциклопедії вилучили статтю про кримських татар. Цю національність також заборонили вписувати в паспорт.
Після виселення з півострова татар, а також греків, болгар і німців, у червні 1945 року Крим перестав бути автономною республікою і став областю у складі РРФСР.
Південні райони Криму, де раніше жили переважно кримські татари, спорожніли. Наприклад, за офіційними даними, в Алуштинському районі залишилося лише 2600 мешканців, а в Балаклавському – 2200. Згодом сюди почали переселяти людей з України і Росії.
На півострові провели «топонімічні репресії» - більшість міст, сіл, гір і річок, які мали кримськотатарські, грецькі чи німецькі назви, отримали нові, російські імена. Серед винятків – Бахчисарай, Джанкой, Ішунь, Саки і Судак.
Радянська влада знищувала татарські пам’ятники, спалювала рукописи і книжки, в тому числі томи Леніна і Маркса, перекладені кримськотатарською. У мечетях відкривали кінотеатри й крамниці.
Режим спец поселень для татар проіснував до епохи хрущовської десталінізації – другої половини 1950-х. Тоді радянський уряд пом'якшив для них умови життя, але не зняв обвинувачення в державній зраді.
Протягом 1950-х і 1960-х років татари боролися за своє право повернутися на історичну батьківщину, в тому числі за допомогою демонстрацій в узбецьких містах. У 1968 році приводом однієї з таких акцій став день народження Леніна. Влада відповіла силою і розігнала мітинг.
Поступово кримським татарам вдалося домогтися розширення своїх прав, однак неформально, але від цього не менш сувора заборона на їхнє повернення до Криму, діяла аж до 1989 року.
За чотири наступних роки на півострів повернулася половина всіх кримських татар, що жили тоді в СРСР – 250 тисяч людей.
Повернення до Криму корінного населення було складним і супроводжувалося земельними конфліктами з місцевими жителями, які встигли освоїтися на новій землі. Великих протистоянь все ж вдалось уникнути.
Новим викликом для кримських татар стала анексія Криму Росією в березні 2014 року. Дехто з них під тиском переслідувань покинув півострів. Іншим російська влада заборонила в'їзд на півострів, в тому числі лідерам цього народу Мустафі Джемілєву і Рефату Чубарову.



Пропоную переглянути художні фільми про жертви геноциду кримськотатарського народу
"Хайтарма"
"Чужа молитва"
















08.05.2020
Урок мужності  «День пам’яті та примирення»

Мета: поглибити знання учнів про героїчне минуле нашого народу, допомогти усвідомити велич подвигу  українців у Другій світовій  війні, виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною власного  життя  здобув перемогу у війні  і здобуває перемогу на сході України в наші дні.
Епіграф: «Тільки той, хто пам’ятає минуле, вартий майбутнього.»
Хід години спілкування
8 та 9 травня ми відзначаємо День пам’яті та примирення. Завдяки Указу Президента виданий у 2015 році Україна розпочинає нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.
22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію №A/RES/59/26, в якій проголосила 8 і 9 травня Днями пам’яті та примирення. Нею державам-членам ООН, неурядовим організаціям, приватним особам, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, рекомендовано також щороку відзначати один або два дні як данину пам’яті всім жертвам Другої світової війни. У Великій Британії та країнах Співдружності відзначається «День Перемоги в Європі»; у Вірменії – «День Миру»; у Норвегії – «День визволення»; у Словаччині – «День перемоги над нацизмом»; у США – «День Пам’яті»; у Франції – «День Перемоги»; у Чехії – «Національний День».
Символ – червоний мак
Перегляд відео  ролику «Пам’ятаємо»
Квітка маку в українські традиції
В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке –  як мак процвітає...». У відомій пісні «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зі смертю козака: «…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко у неволю попався…». Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.
З народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка:  «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…». Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.


Квітка маку в українські традиції
В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке –  як мак процвітає...». У відомій пісні «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зі смертю козака: «…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко у неволю попався…». Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.
З народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка:  «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…». Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.

Мак як символ пам'яті у світі
Появу цього символу пов'язують з віршам двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та працівниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 р. написав твір «На полях Фландрії», що починався словами: «На полях Фландрії розквітли маки/Між хрестами ряд за рядом». Друга 1918 р. написала вірша «Ми збережемо віру», в якому обіцяла носити червоний мак в пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл в листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 р. Національний Американський легіон прийняв маки в якості офіційного символу, а у 1921 р. червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11-18 травня 1944 р. Другого корпусу ген. Андерса в боях за гору Монте-Кассіно в Італії. Приспів до популярної військової пісні того часу починається словами «Червоні маки на Монте-Кассіно/Замість роси пили польську кров».

Мак як символ пам'яті в Україні
Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло. Минулорічним було «Ніколи знову».
Цього року за нагоди 70-тої річниці перемоги над нацизмом ми пропонуємо нове гасло: “Пам'ятаємо. Перемагаємо”. Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

День пам’яті жертв фашизму – це День пам’яті десятків мільйонів людей, які загинули в Другій світовій війні: мільйонів солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але ще більше –  мирних жителів, які гинули під бомбами, від хвороб та від голоду.
    Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не зникає в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Наша пам’ять про ті часи  – це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.
Війна. За цим коротким і страшним словом – згарища, запеклі бої, зруйновані міста і села, сльози матерів і дітей. На нашу землю війна прийшла раннім світанком 22 червня 1941 року.
Все починалося з грому небесного,
Такого жорстокого, такого нечесного.
І з ненависного, злісного грому,
Який на світанку вигнав із дому…
І мама мовчазно-бліда, мов стіна…
І тато поволеньки каже: „Війна“.
І як тільки ворог ступив на українську землю, мільйони піднялись, щоб дати йому відсіч. І кожен вірив у світлу перемогу.
До свободи! До свободи!
Уставайте смілі, горді,
Із мечами у руках
Ворогам усім на страх!
Уставай, народе мій,
На побідний правий бій!
Такі слова полум’яними віршами входили в серця усіх українців. А попереду ще було 1418 важких днів і ночей. Дорогою ціною дісталась мужнім воїнам перемога. Чимало їх полягло на фронтових шляхах. І пам'ять про них, та їхній подвиг ніколи не згасне.
Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забуваємо ми воїнів нашого села. Золотими літерами вписані їх прізвища та імена в книзі „Пам’яті”.  На  фронтах війни загинуло сотні чорнобаян.
Вірш „Пам’ятайте”
Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,
Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.
Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі, –
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою –
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.
Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –
Хай відомими стануть всі герої безвісні.
Хвилина мовчання
Ніхто не забутий,
Ніщо не забуте!

Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя нацизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини нацистів зі свого трагічного досвіду.
На окупованій території вороги знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам'ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси – раси господарів, покликаних керувати іншими народами.
Люто ненавиділи фашисти слов'янські народи – поляків, білорусів, українців, росіян. Розроблялися і виконувалися плани масового фізичного знищення, поневолення тих, хто залишився живим.
Тільки на окупованій території СРСР фашисти замучили й знищили близько 10 млн. мирних жителів, в тому числі жінок, дітей, людей, похилого віку. Скрізь окупанти вводили примусову рабську працю з каторжним режимом. Мільйони людей, яких вивезли до Німеччини або залишили на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину...
 Це страшні сторінки війни..
Втрати України від фашизму:
Україна входить до числа країн, найбільш постраждалих від фашизму в роки Другої світової війни – як від воєнних дій, так і від військових злочинів. Прямі втрати населення – вбиті та померлі від поранень або голоду, зниклі безвісти               – складають понад 8 мільйонів осіб.

Внесок України у боротьбу проти фашизму:
Війна прийшла на українські землі 1 вересня 1939 року – разом із першими німецькими бомбами, що впали на Львів та інші міста, а залишила їх 28 жовтня 1944 року. Українці ж як народ зустріли війну одними з перших – 1 вересня 1939 року, – а завершили одними з останніх – 2 вересня 1945 року. Капітуляцію останньої воюючої країни – Японії – від імені Радянського Союзу приймав український генерал Кузьма Дерев’янко.
Український напрям був головним на «Східному фронті», а відтак – у всій війні: саме тут діяло в різний час від 50 до 75% всіх дивізій вермахту і половина всіх радянських сил (4 фронти та 54 армії). Незважаючи на те, що Україна належала до східноєвропейського театру війни, українці воювали по всьому світу. Український слід залишився на полях головних битв на інших фронтах Другої світової війни: Вестерплятте, Дюнкерк, Монте-Кассіно,  Нормандія, Маньчжурія. Українці були мобілізовані або долучилися добровільно до більшості головних світових армій, що протистояли фашизму.
Не менш як 100 тисяч українців в складі Війська Польського стали на боротьбу із нацизмом у вересні 1939 року і не менше 8 тисяч з них загинуло.      Найбільше українських солдат (до 6 мільйонів) нараховувала Червона армія, близько 130 тисяч перебували в арміях Великої Британії, Франції, Канади та СІЛА.
У роки Другої світової війни з гітлерівською Німеччиною та її союзниками воювали близько 7 мільйонів українців, їх внесок у перемогу над фашизмом був одним із визначальних.

Фашизм – одна з найбільших хвороб людства. Ключовими ознаками фашизму є: культ особистості, зневага до людських цінностей, систематичне нехтування правами людини, культ війни та сили, зовнішня агресія. Ці ознаки об’єднують і Третій Рейх у минулому, і пануючий тепер у Росії режим. Одним із виявів зазначених ознак у випадку з путінською Росією є її агресія проти України. Українці протистоять цій агресії, але, як і у випадку з фашизмом у середині XX століття, протистояти потрібно, об’єднавши сили всього демократичного світу. Єдність перед обличчям ворога має стати усвідомленою необхідністю і є запорукою перемоги. Батьки учнів нашого класу зараз відстоюють наше право на вільне життя і вільний вибір на сході України. (Світлини зі сходу України). Низький уклін їм за їхню мужність і силу духу.









   









26 квітня – День пам'яті Чорнобильської трагедії Чорнобильська катастрофа – екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України
Аварія на ЧАЕС: слова Ліни Костенко зворушили українців до сліз
Ліна Костенко написала вірш про аварію на ЧАЕС
Вірш Ліни Костенко про Чорнобильську катастрофу не залишив байдужим нікого
Аварія на ЧАЕС сталася 26 квітня 1986 року. Рівно 33 роки тому на Чорнобильській атомній електростанції вибухнув ядерний реактор.
Після вибуху і пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише територію України, але й території багатьох європейських країн: Білорусі, Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії та Росії.
В результаті наймасштабнішої екологічної та техногенної катастрофи в новітній історії багато українців назавжди покинули свої будинки, сотні сімей втратили рідних через підступну і невидиму зброю...
Сьогодні на сторінці, присвяченій творчості легендарної української поетеси Ліни Костенко, згадали її вірш про чорнобильську катастрофу.
Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.






Правила пожежної безпеки
- переглянути відео


Як врятуватися в разі пожежі у громадському місці?


Відеофільм  Правила безпеки - правила життя






Старшокласник повинен вміти:

  • визначити «гарячі точки» або вогнища виникнення пожежі навколо будинку або в будинку;
  • допомогти членам сім’ї вибратися з палаючого чи задимленого приміщення;
  • вміти розробити план домашньої евакуації у разі пожежі;
  • знати і вміти застосовувати на практиці основні дії з гасіння пожеж одягу та лікування опіків;
  • знати і вміти застосовувати на практиці, як підготуватися до сезону лісових пожеж.

 



 

Пожежна безпека на природі

Виникнення пожежі на природі являє собою неконтрольоване горіння рослинності. Вони бувають низові (коли вогнем знищується надпочвенного покрив), верхові (горить біомаса деревостану) і підземні (горять торфовища).

Лісова пожежа – величезні збитки для флори і фауни, тому знати правила пожежної безпеки в лісі і взагалі на природі повинні всі громадяни, в тому числі і діти.

В цілях профілактики пожежонебезпечних ситуацій на природі

Заборонено розкидати по лісу тліючі сірники, недопалки. Розводити багаття у лісі потрібно тільки при дотриманні наступних правил:

  • місце розведення багаття необхідно ретельно вибрати, щоб полум’я не зашкодило великий ділянку грунту. Краще розводити багаття там, де не росте трава, де раніше вже розводили вогонь.
  • місце розведення вогнища необхідно обкопати.
  • їдучи з лісу, ватру слід загасити, засипати землею чи піском, переконатися, що полум’я згасло повністю.

Ще одне важливе правило, касаемое розведення вогню в лісі, забороняє це робити в жарку суху погоду. Суха рослинність дуже швидко загориться, загасити її при таких погодних умовах навряд чи вдасться і ліс постраждає. У всякому разі, якщо розведення багаття було заплановано, простежте, щоб поблизу не було сухо рослинності.

Не слід брати з собою в ліс рідини, які легко загоряються, а також матеріали, просочені такими рідинами. Все сміття заберіть додому з лісу, скляні осколки можуть стати причиною пожежі, оскільки від них в сонячну погоду можуть відображатися сонячні зайчики, паперові відходи також небезпечні.

При виникненні лісової пожежі

Памятка для дітей з пожежної безпеки

Якщо в лісі сталася пожежа, з вашої вини або ви просто його виявили, негайно повідомте в пожежну частину. Не піддавайтеся паніці.

Якщо пожежа ще не прийняв глобальних масштабів, ви можете спробувати загасити його самотужки, засинаючи полум’я піском, землею або заливаючи водою. Якщо ж полум’я вогню занадто велика, покиньте місце пожежі, попередньо повідомивши пожежним орієнтири, за якими вони зможуть знайти пожежа.

Якщо пожежа верхової – йдіть від вогню, пригинаючись до землі і закривши обличчя мокрою серветкою, щоб не надихатися чадним газом. При низовій пожежі слід йти в перпендикулярному напрямку від вогню.

Якщо забрати особисті речі немає ніякої можливості, краще закопати їх у землю і повернутися за ними згодом. Чекати допомоги рятувальників краще на добре проглядаються галявинах, просторах або в спеціальних укриттях.

 

 

Пам’ятка для дітей під час виникнення пожежі


  • Пожежну охорону слід викликати за телефоном 101. При цьому необхідно розбірливо і чітко назвати адресу та прізвище.
  • Палаючий електроприлад слід вимкнути і накрити ковдрою або килимком. Це обмежить подачу кисню до об’єкта загоряння і зменшить (або затушит) полум’я.
  • Вікна при пожежі краще не відкривати. Прямий доступ кисню до вогнища загоряння буде тільки посилювати горіння.
  • Важливо оповістити про пожежу найближчих сусідів.
  • Якщо є молодші брати чи сестри, то старші повинні допомогти їм вибратися з палаючого приміщення.
  • Важливо знати, як правильно вибиратися із задимленого приміщення. Щоб не надихатися чадним газом, вибиратися слід поповзом, або просто пригинаючись якомога нижче до землі. До лиця краще докласти вологу серветку або тканину.










Комментариев нет:

Отправить комментарий